Після пандемії дистанційна робота стала буденністю для багатьох. Але попри зручність і популярність, українське законодавство містить чіткі обмеження: не всі категорії працівників можуть виконувати свої обов’язки віддалено.
Працівники зі шкідливими чи небезпечними умовами праці
Віддалений формат несумісний із роботою, яка пов’язана з виробничими процесами, що потребують спеціального обладнання чи суворих вимог до безпеки. Йдеться, зокрема, про робітників промислових підприємств, хімічного виробництва, енергетики тощо. Роботодавець зобов’язаний гарантувати належні умови праці, а це можливо лише безпосередньо на робочому місці.
Посади, що передбачають фізичну присутність
Є професії, де віддалений формат просто неможливий через саму суть роботи: медики, рятувальники, машиністи, водії, кухарі, будівельники, комунальні працівники. Такі спеціалісти забезпечують критичні процеси, які не можна перенести «в онлайн».
Неповнолітні працівники
Згідно з трудовим законодавством, дистанційна робота не дозволяється особам до 18 років. Для цієї категорії встановлюються особливі правила охорони праці та контролю за умовами роботи, що передбачає безпосередній нагляд на підприємстві.
Особи, для яких необхідний медичний чи технічний контроль
Якщо характер роботи вимагає постійного контролю за станом здоров’я або дотриманням спеціальних процедур — дистанційна робота також не допускається. Наприклад, це стосується окремих посад у сфері транспорту чи охорони здоров’я.
Важливо: право на дистанційну роботу визначається трудовим договором або наказом роботодавця. Якщо професія дозволяє працювати віддалено, працівник має ті самі права та гарантії, що й офісні колеги.
Втім, у випадках, коли дистанційний формат суперечить безпеці праці або природі професії, роботодавець не має права його застосовувати.
Джерело: kadrovik.ua
